«ХТО СКАЗАВ, ЩО СПЕЦНАЗ НЕ ДЛЯ ЖІНОК?» МАЙЖЕ ЯК СОЛДАТ ДЖЕЙН

При повному екіпіруванні Тетяні Сергутіній доводиться носити на собі до 30 кг ваги. Порахуємо: бронежилет, каска, рюкзак, зброя і різне спецназівське спорядження. У всьому цьому треба не тільки пересуватися, а ще й діяти - бігти, стрибати, чинити опір. Навантаження на хребет дуже велике, і без накачаних м'язів витримати таку вагу важко. А зовні поліцейський батальйону особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенант поліції Тетяна Сергутіна не справляє враження дуже сильної жінки. Вона висока, тонка, гнучка - щось є в ній від моделі. І тільки розглянувши дівчину уважно, помічаєш міцні м'язи, заховані під светром, сильні руки і спортивну поставу.

Коли Тетяна прийшла в батальйон, бувалі спецназівці навіть не намагалися приховати до неї своє скептичне ставлення і підкреслити свою чоловічу перевагу. У ті дні Тетянці мимоволі пригадався американський фільм «Солдат Джей». Героїню кіноісторії не визнавали і всіляко хотіли принизити, але вона змусила себе поважати. Тетяна теж зуміла це зробити. Вона не ухилялася від фізичних навантажень, не спекулювала тим, що, як жінка, має право на поблажки. Власне, в певній мірі вона була поставлена в умови вибору лінії поведінки: або довести, що жінка не гірше чоловіка, певною мірою жертвуючи своїми силами, або ж вчинити по-філософськи - підігравати чоловікам в особливих випадках. Та життя підказало ще один вихід - компроміс. Це був мудрий жіночий хід, і він допоміг зміцнитися авторитету дівчини. Сьогодні, наприклад, коли командир взводу змушений бути відсутнім, за старшого завжди залишає суворого і відповідального офіцера Сергутіну.

До речі, Тетяна - єдина жінка в строю спецназівців. Поза службою вона - жінка, а коли при виконанні, то вживається в чоловічу роль, тому що на службі повинна бути другом, а не подругою, товаришем по службі, а не представницею прекрасної статі. В цьому є тонкий нюанс: якщо дівчина виявиться кращою, скажімо, в стрільбі або у рукопашній сутичці, це вдарить по чоловічому самолюбству. Такого небезпечного моменту вже краще уникнути.

СПОЧАТКУ БУЛИ «КОЗАКИ-РОЗБІЙНИКИ»

Родом Тетяна з Лисичанська, виховувала її мама - жінка з сильним і незалежним характером. Вона все життя пропрацювала на содовому заводі і, як не важко їй було в житті, ні в кого не просила допомоги, все робила сама і сама могла за себе постояти. І Тетянку такою виховувала. У школі дівчинка більше дружила з хлопчиками, тому що їй подобалося грати в «козаки-розбійники», ганяти м'яч, підтягуватися на турніку, слухати різні «чоловічі» історії.

Прийшов час вибору професії, і Таня вирішила стати екологом, вступивши до Східноукраїнського Національного університету ім. В.Даля. Розсудила тоді так: Лисичанськ - місто хіміків, тут багато промислових підприємств, які виробляють шкідливі для навколишнього середовища викиди, тому такі фахівці тут затребувані. Виявляється, Таня помилилася. Посади за спеціальністю еколога у рідному місті вона так і не знайшла, тому довелося шукати роботу не за профілем. Працювала секретарем, менеджером, але до того, чим займалася, душа не лежала. Дівчина розуміла, що це все не її, що справжнє покликання в чомусь іншому. Коли в 2015 році оголосили про набір в нову патрульну поліцію, вона, не замислюючись, подала заявку.

До цього часу у Тетяни був певний багаж знань і навичок. Вона вміла водити машину, займалася спортом - боксом, знала англійську, а головне - була не тільки фізично, а й морально готова служити в поліції. Дівчина успішно пройшла відбір. Після навчання стала служити в патрульної поліції Лисичанська, але через рік перевелася в спецназ - батальйон поліції особливого призначення. Служба патрульного цікава по-своєму, вона різнопланова, насичена, але хотілося чогось більшого. Ні, не романтичного, а більш відповідального, ризикованого.

Спецназ - елітний підрозділ і служать там сильні люди, готові ризикувати своїм життям. Мама, зрозуміло, була проти такого рішення і відмовляла, як могла: і робота чоловіча, і умови складні - не для дівчини, і специфіка небезпечна. Взагалі багато хто відмовляв, посилаючись в першу чергу на небезпеку. Але Тетяна прислухалася до власного почуття, зробила свій вибір і вважає, що він був правильним. Думок, мовляв, «пограла в поліцейського - пора займатися екологією» - не було. Її все влаштовує і навіть велике навантаження. На службі вона - боєць. Поза службою дозволяє собі те, що хоче жінка - і макіяж, і модну зачіску, і гарну сукню, і квіти, і парфуми. Правда, на розваги часу залишається мало, і побачення зі своїм хлопцем часто залежать від графіка служби. Але вона встигає все робити і в такому напруженому ритмі.

СЛУЖБІ ДОПОМАГАЄ ... КІКБОКСИНГ.

Спортом вона займалася ще в школі. Але там все було не усвідомлено: хлопці йдуть в спортзал - і вона з ними за компанію, вони штангу піднімають - і вона за неї хапається заради інтересу і забави. Навчаючись в університеті, Тетяна стала займатися важкою атлетикою більш серйозно, тому що хотіла бути сильною і впевненою в собі. Тоді ж закінчила курси водіння і отримала права. За це дякує свого колишнього хлопця, який мотивував її бажання водити машину і навчав цьому. Зараз Тетяна серйозно займається кікбоксингом. Настільки серйозно, що братиме участь у змаганнях Чемпіонату України і сподівається на успіх. Це специфічний вид спорту, дуже жорсткий. У той же час він виробляє гарну реакцію, силу в ногах, вміння витримувати удар. Кікбоксинг допомагає в роботі, коли доводиться застосовувати фізичну силу під час затримання злочинця. У батальйоні спортивна команда кікбоксерів складається з восьми осіб, і Тетянка в ній - єдина дівчина. Зрозуміло, що тренуватися доводиться з хлопцями, але ця обставина її ніяк не бентежить. Навпаки. Тактика бою для всіх однакова, але чоловічий удар сильніше, і це, за логікою Тетяни, в певній мірі йде їй на користь, бо робить її сильнішою і витривалішою, ніж якби вона тренувалася з дівчиною.

У Тетяни дві вищі освіти, за другою вона - юрист, спеціаліст права. Але, говорячи про цей факт своєї біографії, спішно попереджує, що кабінетною роботою займатися не буде і поки дозволяє здоров'я, можливості, спецназ не покине.

Анастасія ПОЛТАВЕЦЬ