Кохання попри війну і очікування: історія родини поліцейських Луганщини Олександра та Аліни

В День закоханих ми  розповідаємо історію кохання Олександра та Аліни, які 13 років разом, а у шлюбі 11. Саме 14 лютого 2015 року Сашко освідчився коханій. З того часу подружжя разом проходять усе — службу і війну.

Їх історія кохання почалася ще у 2012 році, коли вони були курсантами Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Він - сильний, наполегливий і уважний, вона - красива, щира і тендітна. Олександр красиво залицявся, і з часом стало зрозуміло - це більше, ніж курсантська симпатія.

У 2014 році, коли на сході розпочалися бойові дії, вони саме завершили навчання і поїхали служити кожен до своєї громади: Сашко — на Сватівщину, Аліна — на Старобільщину. Відстань між ними вимірювалася не лише кілометрами, а й тривогами, чергуваннями та невідомістю.

У 2015 році Олександр вирішив, що кохання важливіше і перевівся ближче до Аліни. А вже 14 лютого 2015 року Сашко сказав найважливіші слова, почувши від коханої омріяне «Так».

У 2016 році їхнє кохання стало ще більшим — у родині народилася донечка Варвара. Татова і мамина принцеса і сенс життя, яка справжня копія батька: і зовні, і характером. Варюша займається бально-спортивними танцями та є гордістю батьків. Між відрядженнями Сашко ніколи не пропускає турніри донечки, намагаючись бути поруч у найважливіші для неї моменти.

Сьогодні Аліна — старший інспектор сектору запобігання корупції, і саме вона — той тихий, надійний тил, який чекає. Поліцейська чекає коханого у відносно безпечному місті, з тривогами в серці і вірою, що чоловік обов’язково повернеться.

Олександр — вибухотехнік поліції Луганщини, який щодня працює там, де земля ще приховує небезпеку — на деокупованих територіях Куп’янського району. Поліцейський очищає землю від вибухонебезпечних залишків війни, щоб громади могли повертатися до мирного життя.

Перед кожною поїздкою тата в зону бойових дій донечка робить для нього обереги у вигляді плетіння з бісеру. І саме ці обереги поліцейський бере із собою разом із думками про дім.

У родині є проста, але дуже важлива традиція — коли Олександр повертається, родина збирається за вечерею. Бо найбільше щастя — коли є можливість побути разом.

Їхня історія — про любов, яка вміє чекати, вірити і щоразу радіти зустрічі.

Відділ комунікації поліції Луганської області