Портал в режимі тестування та наповнення
Меню
Поки ми живі, неможливо розірвати узи братерства, які зв'язали нас - міліціонерів зі всієї країни в той страшний і трагічний для українського народу час, - полковник міліції Андрій Подройко
Опубліковано 26 квітня 2021 року о 09:15

26 квітня 1986 року, вночі, на реакторі четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції сталася трагедія, масштабів якої світ ще не бачив – з під контролю людини вийшла жахливо руйнівна енергія атому…

У перші дні після аварії силами органів внутрішніх справ були взяті під охорону населені пункти, прилеглі безпосередньо до ЧАЕС. Співробітники міліції тоді робили все, щоб не тільки забезпечити порятунок та евакуацію мирних жителів, не допустити паніки, але й захистити їх від злочинних посягань. За ступенем важливості на підрозділи органів внутрішніх справ тоді було покладено справжнє бойове завдання, і люди в міліцейських погонах, втрачаючи своє здоров’я та віддаючи життя, гідно виконували його.

- Про наслідки жахливої аварії на Чорнобильській АЕС нам стало відомо лише після травневих свят. В той час я проходив службу у карному розшуку Новоайдарського райвідділу міліції, куди з обласного управління внутрішніх справ прийшла телефонограма про направлення двох добровольців до зони катастрофи для забезпечення охорони громадського порядку. Я став одним з таких добровольців, - згадує ветеран ОВС, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, полковник міліції Андрій Васильович Подройко.

В обласному УВС, куди з кожного відділу міліції прибули добровольці-міліціонери, був сформований звідний міліцейський загін чисельністю тридцять співробітників, половина з яких були офіцери. Їх тоді вважали кращими з кращих і проводжали до Києва як героїв.

По прибуттю до Києва їх відправили на збірний пункт, створений на базі відпочинку заводу «Маяк» на березі Київського водосховища, куди підтягувались аналогічні звідні міліцейські загони з інших областей України. До пункту збору прибуло майже сімсот співробітників міліції. Після десяти днів карантину, під час якого вони з інструктором відпрацьовували навички протирадіаційного захисту та медичної допомоги, їх розподілили між двома органами внутрішніх справ - Прип’ятським та Чорнобильським. Андрія Васильовича з колегою направили до Прип’ятського відділу міліції, в село Луговики Поліського району.

- Так звану зону відчуження, прилеглу до станції, ми взяли під контроль. Вона охоплювала територію станції, місто Прип’ять і населені пункти навколо міста. З цієї «мертвої зони» силами міліції було евакуйовано більше 60 тисяч жителів. Координація сил і засобів, задіяних у ліквідації наслідків аварії, здійснювалась зі штабу, який розташовувався у селищі Луговики. На вулицях населених пунктів було організовано цілодобове міліцейське патрулювання. Ми забезпечували повну ізоляцію від зовнішнього світу саме безлюдних «мертвих» населених пунктів, які були огороджені колючим дротом, знаходились під сигналізацією і потрапити до них можна було лише через КПП, на яких ми несли службу у цілодобовому режимі, - згадує Андрій Васильович.

- У кожного з нас був пристрій, між собою ми називали його «карандаш», на якому була максимальна позначка - 200 мілірентген. Так ось, у перші тижні, радіація просто зашкалювала, і ми, сподіваючись, що це нам допоможе, бо іншого виходу не було, кожен день міняли респіратори, а потім пізніше - так звані «лепестки» - згадує Андрій Подройко.

- Через деякий час жителям покинутих населених пунктів дозволили вивозити свої речі. Це було в серпні. У цей період ми перебували в самих населених пунктах, перевіряли документи людей, які прибули за своїм майном, уточнювали точне місце прописки і не допускали фактів мародерства. Ми в цей час були повноцінними представниками влади, і наш авторитет у населення був неймовірно високий, тому що ми були для людей і «швидкою допомогою», і службою порятунку одночасно, - каже полковник міліції Подройко.

Після шести місяців напруженої служби, у середині грудня звідний загін почали поступово розформовувати та відправляти по домівках, а на їх місце прибували співробітники міліції з інших регіонів. Однак по прибуттю на рідну землю боротьба з радіацією не закінчилась…

- Розумію, що перебування у зоні відчуження не пройшли непоміченими. Спочатку гадав, що організм адаптується до чистого, рідного повітря, але по прибуттю додому відчувалась важка втома, таке враження, що постійно не висипався. Виявилось, що це наслідки опромінення. Однак мені дуже допомогли заняття спортом та рідна річка Айдар. Кожного ранку пробіжка, заняття на турніку, поплаваю у річці … і ось так відновлююсь. Спортом займаюсь дотепер, адже рух це життя, і у випадку ліквідаторів це не лише слова, - каже ветеран ОВС Подройко.

- Півроку відрядження не залишились просто історією у пам’яті усіх, хто тоді був задіяний на ліквідацію наслідків жахливої трагедії, а особливо міліціонерів, адже узи братерства, які нас зв'язали в той час, неможливо розірвати. Багато ліквідаторів-міліціонерів вже пішли з життя…радіація зробила свою страшну справу… Але, ми не впадаємо у відчай, постійно телефонуємо один одному, по можливості зустрічаємося, ділимося своїми радощами і печалями, завжди намагаємося підтримати один одного, бо по іншому аж ніяк не можна. Тож, хочу звернутися до усіх учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з проханням берегти своє здоров’я і не втрачати віру в підтримку і захист з боку держави, - з посмішкою на обличчі завершив бесіду Андрій Васильович.

А це вірш, який написав полковник міліції Андрій Васильович Подройко

Ликвидаторам аварии на ЧАЭС посвящается…

Плечом к плечу

В смертельной схватке

Дружбой и силой

Закрыли реактор.

Реактор заглушен

В саркофаге лежит

О нем Украина

Лишь память хранит

Сколько героев ушло

Не перечесть…

А, от болезней слегло

Теперь уж не счесть

Теперь Вы ответьте

Есть герои у нас?

Да, они есть,

И они среди нас.

Они готовы всегда

Идти где беда,

Не жалея здоровья,

Не жалея себя.

Чтобы снова спасать

И страну, и народ

Украину родную

И весь ее род!

Відділ комунікації поліції Луганської області

 

 


Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux