Старший лейтенант Полупан: «Мати досвід і вміти слухати»

Старший лейтенант поліції, дільничний офіцер Сєвєродонецького відділу поліції Артур Полупан був названий кращим поліцейським області 2017 року. Він тільки почав свою кар'єру в поліції, але вже довів своє сумлінне ставлення до служби. Одна з головних рис цього молодого дільничного - він уміє слухати людей.

Cторінки біографії

Після школи Артур Полупан пішов вчитися ... на кухаря і тим самим змусив дивуватися багатьох своїх друзів і вчителів. Відверто кажучи, йому зовсім не йшла ця професія, хоча Артур смачно готував зелений борщ і смажив відбивні. Та й характер у нього був зовсім не «кухарський». Пай-хлопчиком ніколи не був, коли потрібно було - бився, щоб захистити себе чи товариша, намагався бути фізично сильним, тому активно займався спортом. Спочатку на шкільному дворі просто підтягувався, потім вже серйозно займався силовим триборством, а в 18 років навіть став призером області у ваговій категорії до 59 кг. Бажання стати поліцейським не з'явилося в одну мить. Артур до цього йшов, продовжуючи навчання в училищі. Спочатку «заходив» на сайт Луганського університету внутрішніх справ ім. Дідоренка, дивився відеозаписи з життя курсантів, спостерігав за їх тактичною підготовкою, вивчав законодавчі документи - і ... дозрів.

Курсантське життя Артура почалося в 2013 році, але вже через рік, університет евакуював своїх курсантів з Луганська, і на час конфлікту на Донбасі запропонував навчання в різних профільних вузах країни - Харкові, Одесі, Києві, Львові. Артур потрапив до Києва. По закінченню навчання був шанс залишитися в столиці або у Василькові, наприклад, де в той час формувався поліцейський підрозділ швидкого реагування. Але він не прийняв цю пропозицію, а попросився додому, в Сєвєродонецьк. Обстановка тут - і політична, і кадрова - вельми напружена, тому вирішив працювати в рідному місті. Дільничним.

- Мені подобається моя робота, - каже Артур. - Багато хто вважає, що дільничний в основному займається профілактикою правопорушень, розбором сімейних чвар і ін. Але це далеко не так. Дільничний розкриває злочини, попереджає їх, затримує злочинців. Так само, як у співробітників карного розшуку, в дільничного є право вести своє розслідування. Ми також займаємося профілактикою та розкриттям злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків. Я і старший сержант поліції Андрій Бардачний, який 20 років пропрацює в поліції, ведемо цю лінію.

Що головне: інтуїція чи досвід?

На це питання Артур відповідає, не замислюючись:

- Досвід. Це доводить і випадок, який стався зі мною. Зараз такого б не було, оскільки я вже стріляний горобець. А тоді ...

... Тоді в серпні минулого року Артур з колегою сиділи біля свого опорного пункту і обговорювали справу, яку на той момент вели - розкрадання кабельно-провідникової продукції фірми «Ланет». До них підійшов житель однієї з сусідніх багатоповерхівок і попередив: неподалік сидить людина і якось дивно поводиться. Артур з товаришем пішли до об'єкту і переконалися: людина дійсно була неадекватна. Мова не виразна, очі червоні. Виявилося, що він громадянин Грузії, але документів на проживання в Україні не має. Поки чоловік нібито «шукав» по кишенях документи, звідти вивалилася фольга і ще щось. Виявилося, що це був методон. Викликали групу і затримали чоловіка. Так Артур познайомився з людиною, з якою доля потім звела його в надзвичайній ситуації.

Поки збирали матеріали, проводили повторне опитування свідків, цей чоловік зник. Його не було ні за першим, ні за другим місцем проживання. Знайомі та родичі стверджували, що взагалі не бачили його і не знають, де він знаходиться. Тоді було прийнято рішення оголосити його в розшук.

... Пройшов час. І, ось, наприкінці робочого дня, 4 жовтня, старший лейтенант поліції, дільничний офіцер Сєвєродонецького відділу поліції Артур Полупан їхав до відділу здати напрацьовані за день матеріали і зброю. Проїжджаючи повз школи, раптом побачив старого знайомого, оголошеного в розшук. Впізнав одразу, хоча той ішов з натягнутим на голову капюшоном. Артур розвернувся, під'їхав ближче і, вийшовши з машини, спробував його наздогнати. Наздогнав, поклав руку на плече, щоб той повернувся і побачив поліцейський жетон, а потім спокійним тоном, щоб реакція була не такою бурхливою, сказав:

- Вам треба зайти в слідчий відділ поліції, ви оголошені в розшук. Нічого страшного не буде, просто вам доведеться заплатити штраф. Пройдіть зі мною.

«Менти?» Побачивши поліцейський жетон, чоловік почав тікати, і Артуру нічого не залишалося робити, як почати переслідування. Наздогнав і зрозумів, що суперник йому дістався сильний. Він не просто чинив опір, він намагався повалити поліцейського і позбавити його дієздатності. Артур прийняв рішення його затримувати.

- Так ось про досвід. Моя помилка була в тому, що я не тримав потрібну відстань і контролював не праву, а ліву руку противника. Став надягати наручники, а він правою рукою наніс мені удар ножем в ребро, потім ще раз вдарив в стегно ...

Артур, стікаючи кров'ю, продовжував боротися зі злочинцем. Щось підказало йому, що треба добігти до своєї машини аби зателефонувати на 102. Добігши до машини та схопивши телефон, Артур вискочив на проїжджу частину і зателефонував до поліції. Побачивши сторонніх людей, злочинець пошкодив колесо машини, тицьнувши від злості в нього ножем, і втік. В іншій ситуації Артур застосував би зброю, але не міг цього зробити: в школі якраз закінчилися заняття, і ватага дітлахів, побачивши незвичайне видовище - «дядьки б'ються!» - почала збиралася в кільце.

Перше, про що подумав Артур, коли відчув біль і зрозумів, що його підрізали, - що буде з дитиною? Синові на той момент було всього три місяці. Після операції, коли зашили рани, дружина Аліна вперше запропонувала: «Може, ти підеш з поліції?» Він сказав, що не зробить цього, і Аліна все зрозуміла.

Через п'ять годин злочинець був затриманий. Він зайшов до себе додому за грошима і речами, щоб виїхати, розуміючи, що накоїв. Там його і взяли.

І все-таки головне - досвід

Буквально через кілька місяців після цього випадку старший лейтенант Полупан знову відзначився - затримав підозрюваного в пограбуванні, за яким полювала вся міська поліція.

У той день він їхав до прокуратури по проспекту Центральному та на перехресті з проспектом Хіміків побачив людину, обличчя якої йому когось дуже нагадувало. Так і є – це людина, фото якої сьогодні вранці він бачив в орієнтировці. Навіть у тому самому одязі. Швидко оцінив ситуацію: пістолет є, спокій і впевненість присутні - вперед! Ще коли глушив двигун машини, побачив, що чоловік прискорив рух. Мабуть, шостим почуттям зрозумів, що щось не так, адже за його плечима великий «досвід» - грабежі, крадіжки, розбої. Артур знав, з ким має справу, але, попри все, не боявся, тримався впевнено. Наздогнав чоловіка, одягнув кайданки та попросив сісти до машини, і той не чинив опору. Зрозумів, що у співробітника поліції зброя і опір буде даремний. Артур вів машину і контролював ситуацію, тримаючи пістолет напоготові. Думки про те, що минулий випадок може повторитися, не було. Він бачив, що психологічно людина налаштована не чинити опір, скоріш за все розраховуючи, що це йому зарахується. Словом, попередній досвід дав свої позитивні плоди.

Один з кращих

Про свою перемогу в конкурсі «Людина року» Артур каже з помітним хвилюванням і як би виправдовується:

- Є більш гідні співробітники, з великим досвідом служби, а я працюю не повні два роки. Просто так склалася ситуація. Я роблю роботу, за яку держава платить мені гроші, і не вважаю затримання злочинців подвигом.

Але керівництво поліції, мабуть, міркує інакше, і з його рішенням не можна не погодитися. До речі сказати, другого злочинця Артур затримав вже після того, як отримав звання кращого поліцейського року. Тим самим він підтвердив не тільки правильність рішення свого керівництва, але і вірність, чесне ставлення до своєї професії. Артур не приховує своїх амбіцій і каже, що хоче стати полковником, пройшовши, як і належить, кар'єрну сходинку. Для цього має намір отримати другу вищу освіту і в квітні буде вступати до Міжрегіональної академії управління персоналом. Аліна такі плани схвалила. Адже вона не тільки дружина, а й лейтенант поліції. Правда, в декреті. Про те, чи піде їх син по стопах батьків, вони ще не замислювались.

- Марк Артурович! Звучить, як «начальник», - жартує Артур. - Так що можливо в нашій родині буде аж три полковника.

Анастасія Полтавець