Навряд чи хтось стане заперечувати, що кримінальний розшук - це особливий підрозділ поліції, специфічна служба. У неї закохуються, заради неї жертвують особистим життям. Сім'єю, наприклад. А ще - здоров’ям, вільним часом, відпочинком. Не всі витримують специфіку і умови такої роботи - нічні виїзди, чергування, затримання злочинців, трупи ... Але якщо прослужив два роки, то вже залишишся тут надовго. І потім багато що залежить від колективу, в який ти прийшов.
Начальник відділу з розшуку злочинців та безвісти зниклих громадян управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Луганській області Сергій Зеленцов вважає, що йому пощастило, бо в його колективі зібрались досвідчені люди, або, як тут кажуть між собою - «урки» своєї справи. Це ті, які несли службу під час лихих 90-х, багато пережили. Вони і вчили молодого працівника, по-батьківськи, по-людськи застерігали його від помилок.
Зеленцов - людина сімейна, має двох дітей - доньці 12, а синові всього два рочки, тому дитяча тема для нього головна в роботі. Заради розшуку якогось підлітка він на певний час може зникнути з дому, і дружина, звичайно ж, сердиться на нього за цю тривалу відсутність в родині. Але коли дізнається про причину відсутності, замовкає. По собі знає, що означають для матері її діти. Нещодавно одного втікача довелося шукати в Кремінній. Завдяки кінологів з собакою його знайшли аж в кінці лісу біля траси. Були прецеденти і «синього кита», але трагедіям вдалося запобігти.
У Сергія часто запитують про те, як він може залишатись спокійним, бачачи трупи, кров, наслідки звірячої жорстокості. Як все це витримує його серце? З роками він навчився стримувати свої емоції, не ставитись до всього з пристрастю, інакше швидко згорить на цій роботі. Спалить сам себе зсередини. Так, він до всього вже звик, але не став бездушною машиною. Це такий самозахист.
Злочинці часом думають, що розумніші й хитріші за оперів. Але вони не можуть втямити, що таке завзятість, професіоналізм опера. І характер. Бо якщо він вчепився за слід, не зійде зі шляху чого б це йому не вартувало. Один злочинець десять років ховався від Сергія і його колег, навіть на Крайню Північ РФ виїхав. І коли його затримали, він був просто шокований: як ви могли мене знайти? «По зіркам», - говорили йому в жарт.
- Свої методи і способи не розкриваємо, - говорить Сергій. - Такі випадки показують наші можливості і здібності. І це дає право думати, що жоден бандит не піде без покарання. Нашу професію ні з чим порівняти не можна. «Це розшук, дитинко», - так жартує один з наших керівників.
Зниклі без вісті - це тільки один аспект роботи служби. Велику складність має розшук злочинців. На жаль, поліція не завжди встигає затримати бандита по гарячих слідах, і вони, користуючись нагодою, біжать або в «ЛНР», або ховаються в Росії, звідки їх важко витягти. Якось знаходять «дірки» на кордоні чи лінії розмежування і, ризикуючи потрапити на мінне поле, залишають українську територію. За наявною інформацією, теж саме роблять і злочинці «ЛНР»: переходять лінію розмежування і ховаються від «правосуддя так званого ЛНР» в Україні.