У почутті гумору хлопцям з його відділу не відмовиш. На день народження свого начальника, вони, наприклад, придумали таку «фішку»: виготовили його портрет у формі великого історичного полководця і повісили на видному місці. Юрій Олександрович посміявся від такого порівняння, бо теж дружить з гумором, та й приємно було, чого вже приховувати. Та в той же час відчув певну долю суму. Ось вже колеги й звання «генералісімусу» присвоїли, а не означає це, часом, що твоя кар’єра добігає кінця?.. І тут же сам себе заспокоїв: та ні, мужик, ще повоюєш.
Начальника відділу по розкриттю злочинів проти особистості управління карного розшуку ГУНП в Луганській області Юрія Філонова називають легендою луганського карного розшуку. І справа не у роках, а у його своєрідному таланті розкривати заплутані справи. У оперів є такий вислів – «розколоти» злочинця. Тобто знайти з ним контакт, аби він захотів вилити свою душу і зізнатись у скоєному. Філонов якраз і володіє таким талантом.
- Та ні, - заперечує він. – Який талант! Просто мені подобається моя робота, і я її виконую від усієї душі. А якщо я вже професіонал, то повинен працювати професійно, не допускаючи досадних помилок.
А якщо б його доля склалась інакше? Якби він, приміром, продовжив кар’єру інженера?
Після закінчення інституту Юрій Філонов за розподілом прибув на Ворошиловградський тепловозобудівний завод, і першим його місцем роботи став фасонно-сталеливарний цех. Через три роки за направленням трудового колективу і комсомольською путівкою Юрію запропонували перейти на роботу в органи внутрішніх справ, і молодий інженер довго не роздумував. З одного боку, карний розшук у певній мірі приваблював своєю легендарністю, а з іншого навчання належало пройти на вищих курсах карного розшуку у Ленінграді. В ті часи це була найкраща школа, викладачі якої, до речі, були консультантами фільму «Народжена революцією». Сьогодні, певна річ, це не має великого значення, але тоді, три десятки років потому, таке навчання вважалось престижним.
Ось так Філонов став опером.
Спочатку працював у Ленінському райвідділі міліції Луганська, потім у Жовтневому, а з 2006 року очолив відділ карного розшуку обласного управління МВС України в Луганській області і працює на цій посаді вже 13 років. До речі, коли він прийшов на службу в міліцію, йому було 25 років і в карному розшуку Жовтневого РВ він був наймолодшим працівником.
ІНТУІЦІЯ чи ЗНАННЯ ПСИХОЛОГІЇ?
В ливарному цеху, де Юрій Філонов працював майстром, умови праці були дуже складними, і багато хто їх не витримував. Зазвичай тут закріплялись раніше судимі і, як не дивно, жінки. Причому вони були ще й бригадирами: одна - Герой Соціалістичної праці, а інша - повний кавалер ордена Трудового Червоного Прапора. Зрозуміло, що це були жінки дуже сильного характеру, і якщо відчували чиюсь слабинку – стирали того в порошок. Ось вони і «ліпили» характер молодого інженера: вчили спілкуватися, виробляти правильну поведінку у стосунках з людиною, тримати свою позицію. Щось, певно, перейшло Юрію у спадок і від батька, який був учителем філології і працював з дітьми. Словом, Юрій вмів знайти спільну мову з людьми і це допомагало йому в роботі опера.
В розкритті злочину існує маса різних способів і форм, але все зводиться до одного - знаходження спільної мови з фігурантом. Спостерігаючи за лінією його поведінки, швидше за все, дієш інтуїтивно. Десь потрібно натиснути або навпаки дати слабинку, провести якусь комбінацію. Словом, є маса різних методів, напрацьованих роками. Потрібно лише знати, коли, що і як застосувати. Молодий опер вмів це робити.
Звичайно ж, що найбільше Юрію Філонову запам'яталася перша справа - вбивство, над розкриттям якої довелося працювати.
Це був 1987 рік. На вулиці 30-років Перемоги у посадці в Луганську виявили труп дівчини. Вона була задушена гітарної струною, а її тіло – молоде і красиве - понівечене ударами шила. Хто міг бути таким звіром? Розслідування привело до юнака, тато якого був високопоставленим військовим офіцером. Ще тоді молодий Філонов ніяк не міг збагнути: невже можна вбити лише за те, що дівчина відхиляла залицяння? Причому хлопець довго виношував свою помсту, готувався до скоєння злочину заздалегідь: у нього знайшли купу удавок з гітарних струн - це він вчився вбивати. З роками Юрій став стриманіше реагувати на такі звірства, а тридцять років тому сприймав їх дуже емоційно.
Його взагалі вражають випадки знущання над жінками, дівчатами, дітьми. Але найскладніше в роботі, коли вбивство зависає. Коли, здається, все зробив правильно, а розслідування ніяк не просувається. І тоді розпочинаєш все спочатку, злишся на самого себе. Що ж ти за опер? Знаєш, хто скоїв вбивство, а доказів не маєш, і злочинець ходить по землі, торжествуючи, що ти не можеш його зловити.
«КОЛИ ЗАЙДЕМО В ЛУГАНСЬК…»
В умовах ведення бойових дій і розмежування території області на контрольовану українською владою і окуповану російськими військами, специфіка роботи Національної поліції і, зокрема, відділу по розкриттю злочинів проти особистості обласного управління карного розшуку, звичайно ж, зазнала певних змін. З'явився нюанс, пов'язаний з розслідуванням злочину в умовах наявності неконтрольованої частини області. Тут треба пояснити.
Отже, за статистикою, починаючи з 2014 року, у відділі карного розшуку, яким керує Філонов, зареєстровано 42 тяжких злочини, що були здійснені на непідконтрольній території області. Насамперед, мова йде про вбивства, відомі з різних джерел. Але фактично їх значно більше. Наприклад, у окупованій Брянці існував батальйон «Брянка СРСР». Що вже тут відбулось - невідомо, але у результаті розбірок у батальйоні з’явилось 17 трупів.
- По можливості ми документуємо такі злочини і розслідуємо їх, - роз’яснює Юрій Філонов. - Зараз, наприклад, ми активно працюємо над справою подвійного вбивства в одному з міст окупованої території. Та слідство затягується через ряд обставин. Ховаючись від покарання за скоєне, злочинці перебувають на нашій території, але згідно із українським законом, ми не в змозі притягнути їх до кримінальної відповідальності з тієї простої причини, що не можемо офіційно провести огляд трупу, отже, не маємо висновку судмедекспертизи. Що робити? На даний момент ми намагаємось створити прецедент: якщо з тієї території нам привезуть акт розтину, висновок судмедекспертизи, то ми збираємо комісію судових медиків, вивчаємо документи і приймаємо рішення про їх справжність. Тобто, маємо на руках докази.
З іншого боку, Юрій Філонов сподівається, що незабаром «ми зайдемо в Луганськ, і ці злочини будемо розкривати». А поки що вони документуються, тримаються в полі зору і чекають своєї години.
ПРО ОСОБИСТЕ
Юрію Олександровичу 57 років, він вже на пенсії, але продовжує працювати, бо ще має великий запас сил. Займається спортом, підтримуючи фізичну форму, виховує молодшого сина. Старші діти – син та донька – вже дорослі. Філонова тішить те, що вони пішли його професійною стежкою. Денис після армії захотів працювати в поліції, вже дослужився до старшого лейтенанта, працює в карному розшуку. В ньому відчувається батькова хватка. А Даша працює слідчим і для Юрія Олександровича «просто зірка». Ким буде наймолодший Філонов, ще невідомо, але не можна виключати, що і він працюватиме у карному розшуку. У Філонова міцні гени.