«Кожен збитий дрон — це чиєсь врятоване життя»: історія старшого групи перехоплювачів ворожих БпЛА на псевдо Оскар

Він мріяв стати правоохоронцем ще хлопчиком. Сьогодні старший групи перехоплювачів ворожих БпЛА ГУНП в Луганській області на псевдо Оскар разом із побратимами щодня полює на російські дрони. За майже двадцять років служби він пройшов шлях від міліціонера у рідному шахтарському місті Луганщини до учасника Слобожанського контрнаступу, кулеметника бойової машини, поліцейського груп швидкого реагування та командира підрозділу, який сьогодні захищає українське небо.

Мрія стати правоохоронцем у бійця з'явилася ще в дитинстві. Іншої професії він для себе навіть не розглядав. До своєї мрії він повернувся після строкової служби у внутрішніх військах МВС України.

«Ми часто взаємодіяли з працівниками міліції. Саме тоді я зрозумів, що хочу бути серед них. Після демобілізації став на військовий облік і того ж дня з документами пішов до кадрового підрозділу у своєму рідному шахтарському місті».

У 2014 році війна прийшла на Луганщину. Золоте, Новотошківське, Попасна — саме там він ніс службу вздовж лінії розмежування.

«Тоді ми ще не знали, що ця війна затягнеться на роки. Але вже тоді зрозуміли, що відступати нікуди», - зізнається Оскар.

Через вісім років історія повторилася. Коли російська авіація почала масовано бити по Попасній, він отримав наказ евакуювати службове майно та родину.

«Спочатку вивіз сім'ю. Було важко, але я знав, що вони мають бути в безпеці. А сам одразу повернувся назад», - пригадує боєць.

Разом зі зведеним загоном поліції він знову заїхав у Попасну. У місті вже не працював зв'язок, не було світла, не припинялися обстріли. Поліцейські разом із бійцями батальйону «Тернопіль» патрулювали вулиці, виявляли диверсійні групи та мародерів, допомагали людям евакуюватися.

«Найважче було дивитися, як люди до останнього не хотіли залишати свої домівки. Ми приїжджали до них не один раз. Пояснювали, просили, переконували. Коли вони все ж погоджувалися виїхати, розуміли — ще одне життя вдалося вберегти», - каже поліцейський.

До кінця квітня поліцейські залишалися у місті. Після цього Оскар пройшов базову загальновійськову підготовку та бойове злагодження у складі штурмової групи батальйону «Луганськ-1» імені Героя України Сергія Губанова. Під час Слобожанського контрнаступу побратими захопили російську БМП-2.

«До того я ніколи не працював на бронетехніці. Але війна швидко вчить. Пройшов навчання і став кулеметником цієї машини», - розповідає Оскар.

Разом із побратимами поліцейський брав участь у звільненні Куп'янська та Новоселівського на Луганщині, виконував бойові завдання поблизу Серебрянського лісництва.

Саме події в Новоселівському він називає найважчим випробуванням за роки служби:

«Після звільнення селища ми майже два місяці тримали оборону. Ворог постійно намагався повернути втрачені позиції. Артилерія, міномети, танки — інколи здавалося, що земля не перестає здригатися ні вдень, ні вночі. Там я ще більше переконався: найбільша сила — це люди, які стоять поруч із тобою».

Після входження батальйону «Луганськ-1» до складу Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» він продовжив службу в роті поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області. Згодом працював у складі груп швидкого реагування на Куп'янщині, евакуйовуючи людей із лівого берега Осколу.

А коли в поліції Луганщини почали формувати групу перехоплювачів ворожих БпЛА, вирішив опанувати ще один напрямок.

«Війна змінюється. Якщо хочеш бути корисним, повинен постійно вчитися. Безпілотники стали однією з найбільших загроз, тому я знав, що маю бути саме тут», - зазначає боєць.

Сьогодні його команда щодня виходить на полювання за російськими дронами.

«Коли в небі з'являється ворожий дрон, то права на помилку немає. За ним можуть бути наші військові, цивільні або чиїсь домівки. Кожен збитий дрон — це чиєсь врятоване життя», - каже поліцейський.

На запитання, що для нього означає поліцейський жетон, Оскар відповідає без роздумів:

«Це нагадування про той день, коли здійснилася моя дитяча мрія. Посади можуть змінюватися, завдання теж. Але жетон щодня нагадує, хто ти і заради чого носиш однострій».

Найціннішою річчю для нього є невеликий металевий жетон із першого службового ключа від службового кабінету:

«Я зберігаю його вже багато років. Для когось це дрібниця, а для мене — пам'ять про перший день служби і про шлях, який пройшов».

У вільний час, коли є така можливість, він любить риболовлю.

«Біля води найкраще відпочиває голова. Після постійної напруги це допомагає знову набратися сил», - ділиться Оскар.

Найбільше його мотивує не нагорода і не звання:

«Мене мотивує розуміння, що моя робота сьогодні реально рятує людей. А ще — мрія одного дня повернутися на вільну Луганщину».

Своє життєве кредо він сформулював просто: «Якщо взявся захищати людей — роби це до кінця».

Відділ комунікації поліції Луганської області